«Проект вывода основных прав»: конституционный проект начала 90-х, не утративший своего значения по сей день

В основе украинской государственной идеологии (которой якобы нет) лежит преклонение перед порядками позднего Средневековья со слабо замаскированным желанием вернуться во времена расцвета казачества – XVI-XVII века. Проявлением этого является, например, возня вокруг «Конституции Пилипа Орлика», шведский текст которой недавно ввезли на Украину.

Сама по себе эта «конституция» к применению непригодна – по той простой причине, что это вообще не Конституция. В украинской историографии просто закрепился миф о некоем «казацком государстве», а его не было – запорожское казачество было типичной «армией без государства» (что характерно, та же украинская историография этот термин знает и использует в отношении УПА*, но параллелей не проводит…).

Соответственно, требуется идеальная стилизация. Лучшая, по нашему мнению, стилизация такого рода – «Проект вывода основных прав (Конституции), который подготовил такой авторский коллектив: д-р Б. Кобза, д-р Пётр Гоблин (председатель), д-р Ярэма Гремлин».

Все авторы проекта, как-то – доктор Гоблин, доктор Гремлин и даже доктор Кобза (поверить в последнее особенно трудно), суть один человек – философ и политолог, кандидат философских наук, сотрудник Института философии НАНУ и Киевского центра политических исследований и конфликтологии (центр Погребинского) Антон Финько.

По его утверждению текст был написан примерно в 1994 году на лекции по политологии в Киевском университете (на лекциях вообще нередко рождаются сатирические шедевры). Позже Финько зарегистрировал свои авторские права на этот политический памфлет, но за их соблюдением никогда не следил.

Поскольку текст написан в начале 1990-х, в нём присутствуют аллюзии и реминисценции на реалии того времени, разъяснение части которых мы дадим в комментариях ниже.

ПРОЕКТ ВИВОДУ ОСНОВНИХ ПРАВ (КОНСТИТУЦІЇ), що його підготував такий авторський колектив: д-р Б. Кобза, д-р Петро Гоблін (голова), д-р Ярема Гремлін

Розділ І.

ПРАВА, СТАНИ ТА ПРИВІЛЕЇ УКРАЇНИ

Стаття 1. Уся людність нашого краю має право від власних пелюшок і до власного кінця належати до різноманітних станів України.

Стаття 2. Усього таких станів три: шляхетський, козацький, хліборобський.

Стаття 3. Лікарські помічники не є станом, а лише являють підкорпорацію. Вони видають власні універсали.

Стаття 4. Шляхетський стан має лише два привілеї: високу честь та великі маєтності.

Стаття 5. Звитяга і чин - ось що вирізняє козацький стан з-поміж інших.

Стаття 6. Католики мають такі ж права, як і православні, коли на то є Ласка Божа.

Стаття 7. Власність в Україні є змішаною: приватною та громадською. Волики становлять особливий виняток 1

Стаття 8. Власність на воликів є суто громадською. Якщо на певній землі нашого краю нема громад, то волики діляться поміж генеральним атторнеєм України та лікарськими помічниками (за згодою).

У випадку, коли поміж помічниками та атторнеєм зчинилася щодо воли-ків сварка, ба навіть бійка, то волики переходять у довічну власність мешканців міста Брацлава.

Стаття 9. Рабство в Україні заборонено (навіть на півдні). Люди народжуються рівними у своїх правах належати до різних станів.

Стаття 10. Кожний чоловік або жінка, які протягом тривалого часу перебували у зносинах з дияволом у будь-якій формі, переслідуються та спалюються згідно з чинним законодавством.

Стаття 11. Духівництво також складає особливу підкорпорацію.

Маєтності церкви є недоторканими та не підлягають відчуженню, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 12. (Скасована з огляду на протидію старшини).

Стаття 13. (Скасована з огляду на спротив забобонної голоти).

Стаття 14. Дії ордену єзуїтів на теренах нашого краю заборонені. Преставники РУНвіри мусять бути ув'язнені в надійних буцегарнях.

Стаття 15. Ніхто не має права піддавати сумніву свободу висловлювань. Ніхто не має права підбурювати словесно чи дією будь-кого проти Генерального Гетьмана, Земського Сойму та корисних громадян.

Стаття 16. Солов'їна наша мовеняточко є державною.

Стаття 17. Держава піклується про прочан та усіляких доброчестих старчиків.

Стаття 18. Держава піклується про вдів, сиріт, похилу людність та тих, хто потребує. Колишні партійні секретарі перебувають на самохарчуванні (за винятком свідомих).

Стаття 19. Калинова наша мовенятко є офіційною, бо вона лунка, барвиста та співуча.

Читайте также:  «Украинская неправда». Выпуск №13

Стаття 20. Держава веде свій рід від Кия 2 та Кравчука, чим дуже пишається.

Стаття 21. Село, базові галузі та духовний розвиток мають в Україні пріоритет.

Стаття 22. Освітяни, стельмахи та вояки також мають пріоритет (за погодженням з місцевими Радами).

Стаття 23. Людність міст зорганізована у трудових колективах та їх цехах.

Є різні цехи, зокрема цвяхівницькі.

Стаття 24. Цехи осібно та разом узяті не становлять ані стану, ані підкорпорацію, проте їх загальне волевиявлення не є юридичною фікцією і прирівнюється до станового, про що далі.

Стаття 25. Кожен українець є філософом.

Стаття 26. Басурмани мають однакові права порівняно з православними, як тільки охрестяться.

Стаття 27. Українськи козаки мають право робити зібрання, не завдаючи шкоди закону, мирно і без зброї.

Стаття 28. Всі форми спекуляції в Україні нищитимуться безпощадно, відколи ця стаття набере чинності.

Стаття 29. Православна церква є в межах нашого краю автокефальною.

Артикул на додаток до ст. 29. Жоден патріарх не має права мати заступника.

Стаття 30. Шляхтич, не занесений до Оксамитової книги України, не є шляхтичем. Козак, не занесений у Реєстр, не є козаком.

Розділ 2.

ЗЕМСЬКИЙ СОЙМ

Стаття 31. Влада в Україні належить загалу.

Стаття 32. Земський Сойм України є гідним репрезентантом влади загалу.

Стаття 33. Земський Сойм обирається так:

• шляхтичі обирають Всеукраїнські шляхетські збори;

• козаки обирають Козацьку республіканську раду;

• селяни обирають Палату хліборобів;

• трудові колективи обирають Трудову Думу України.

Стаття 34. Разом Всеукр. шляхет. збори, Козацька респ. рада, Палата хліборобів та Трудова Дума утворюють Земський Сойм України - великий та невмирущий.

Артикул на додаток ло ст. 34. Лікарські помічники обирають Великі лікарські курси. Депутати (посли) Великих лікарських курсів беруть участь в усіх засіданнях Земського Сойму з правом дорадчого голосу та з правом вирішального голосу - при розгляді законопроектів, що хоч якимсь боком дотичні до лікарської справи.

Це саме стосується духівництва, яке обирає Високий Синод України. Посли Синоду мають право вирішального голосу при розгляді усіляких справ духовного змісту.

Стаття 35. Палати обирають своїх маршалків.

Стаття 36. Земський Сойм має на меті ось що: творити закон і злагоду.

Розділ 3.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ГЕТЬМАН

Стаття 37. Слава України належить загалу.

Стаття 38. Генеральний Гетьман є гідним репрезентантом неподільної слави України. Він очолює міцну виконавчу вертикаль, він є куратором усіх управлінських справ.

Стаття 39. Генеральний Гетьман очолює політику нації, якщо стани, підкорпорації та цехи таку націю започаткують.

Стаття 40. Генеральний Гетьман обирає собі на допомогу гетьманича (з числа доброчесних дідичів, наприклад лубенських).

Стаття 41. Генеральний Гетьман обирається Земським Соймом і перебу-ває на посаді аж поки не помре.

Стаття 42. Генеральний Гетьман має право утримувати державним кош-том 8 своїх бунчужних помічників.

Стаття 43. Осавул-міністр, міністри та козаки-міністри безпосередньо підпорядковані Генеральному Гетьману (який є для них буцімто рідним батечком).

Стаття 44. Його ясновельможність Генеральний Гетьман є патріархом Автокефальної церкви.

Стаття 45. Його ясновельможність Генеральний Гетьман репрезентує державу у міжнародних зносинах.

Стаття 46. Генеральний Гетьман має право презентувати окремим містам та містечкам славетне та невмируще Магдебурзьке право.

Стаття 47. Щороку (на Юр'їв день) Генеральний Гетьман має право накладати відкладове вето на акти, артикули та постанови Земського Сойму.

Розділ 4.

СИСТЕМА СУДІВНИЦТВА

Стаття 48. Українські суди (Генеральний суд України, суд у втаємничених справах, справедливий суд брацлавських дідичів, суд у скаргах слабкої статі, суд руської трійці, суд козака Мамая, суд руської правди, цивільний суд, що шанує Наполеонівський кодекс, суд на захист скривджених та знедолених тощо) судять згідно з правом та справедливістю.

БІЛЛЬ ПРО ДОБРОЧЕСНІСТЬ ТА ДОБРОЗВИЧАЙНІСТЬ

(12 поправок до Конституції, ухвалених з огляду на те, що вони є слушними)

Поправка 1 (поправка Кобзи). Генеральний Гетьман України відпові-дальний лише перед Богом та історією, а перед Земським Соймом не відпові-дальний (окрім випадків надмірного хабарництва).

Поправка 2. Кожен (по-своєму) має право на хатинку у Швейцарії. Кожен має право втішатися мистецтвом.

Читайте также:  «Вокруг Булгакова»: попы живые, неживые и разновсякие

Поправка 3. Щочетверга в Україні запроваджується нова грошова одиниця - гривня. Українці (як політична нація) з цього приводу дуже радіють, влаштовують гуляння та бучні бенкети, усіляко прославляючи кмітливість своїх керманичів.

Поправка 4. "Демократия - это не вседозволенность".

Поправка 5. Гетьман не конче має бути шляхтичем, однак він повинен бути добрим ритором та діалектиком. Звання Генерального Гетьмана також потребує неабиякої вправності у полюванні на дикого звіра (зокрема на ведмедя та тура), знання початків красного письменства та інше.

Поправка 6. Відповідно до ст. 41 Генеральний Гетьман обирається на свою посаду Земським Соймом (великим та невмирущим) і перебуває на ній довічно. В тому разі, якщо Ген. Гетьман обрав собі завчасно гетьманича з кола близьких родичів (брат - рідний, двоюрідний, небіж, швагер, дядько), він має право, знову ж таки завчасно, скласти на користь гетьманича Політичний Заповіт, у якому перелічуються усілякі державні достоїнства гетьманича, його схильність до діалектичних студій. Якщо такий заповіт складено, то по смерті старого Ген. Гетьмана Земський Сойм під час гетьманських виборів, що відбуваються на 9 день після упокоєння Світлішого, повинен провести голосування по кандидатурі гетьманича на безальтернативній основі. Якщо кандидатура гетьманича не набере більше 1/2 голосів депутатів, то тоді Земський Сойм вже може проводити гетьманські вибори (державницькі змагання) на власний розсуд і за своєю процедурою. В цьому полягає українська монархічна традиція.

Поправка 7. Жінка за визначенням не може бути ані гетьманом генеральним, ані гетьманичем. Однак вона може бути за визначенням гетьманчихою, доброю помічницею, що, не втручаючись у справи чоловіка, може опікуватись справами благодійницькими, дбати про імідж Гетьмана тощо.

Поправка 8. Держава усіляко дбає про виховання національне свідомої еліти.

Поправка 9. Усі іноземці на теренах, нашої держави користуються усіма громадянськими правами, якщо поводитимуться чемно.

У справі про сікхські тюрбани, що стала предметом прискіпливого розгляду Комітету Організації Об'єднаних Націй у правах людини, держава свято керується нормами міжнародного права та ухвалами Комітету, визна-чаючи разом з тим, що вищеозначені тюрбани вельми пасують сікхам та деяким іншим індусам (зокрема бенгальцям).

Поправка 10. Інтернаціонал (слова - Ежена Потьє, музика П'єра Дегейтера) виконується в Україні виключно в перекладі державною мовою, включно з рядками "Чуєш, сурми заграли?" і далі за текстом, за винятком слів "Пусті слова про право бідних, держава дбає не про нас" та "Ми всіх врагів зітрем на порох...", бо вони паплюжать мирну та соціальну спрямованість політики нашої держави, а це недобре.

Поправка 11. Осавул-міністр в Україні не конче повинен бути господарником або жорстким монетаристом - чікагським пустуном, він може бути професіоналом й у деяких інших сферах державного життя.

Поправка 12. Місце голови комісії Земського Сойму у закордонних справах назавжди надається за традицією якомусь визначному поетові. Члени цієї Комісії повинні пильнувати разом з тим, щоб Україна надалі не визнавала незалежності різноманітних бантустанів.

Комментарии

Статья 3. В средневековом обществе врачи относились к той же категории обслуживающего персонала, что цирюльники (собственно, цирюльник где-то и есть врач: мог постричь, мог вывих вправить – как пойдёт), парфюмеры и т.п. Они входили в соответствующий цех. А вот младший мед. персонал был просто в статусе слуг. Автор проекта решил исправить эту несправедливость.

Статья 8. Автор утверждает, что имел в виду генерального прокурора (такая терминология используется в США).

Брацлав – городок в современной Винницкой области, игравший большую роль в XVI веке – он был центром целого воеводства, а в XVII веке – казацкого полка.

Статья 14. «Родная украинская народная вера» – вариант неоязычества, созданный националистическими кругами украинской эмиграции в 1960-е годы. В начале 90-х делались интенсивные попытки «вернуть» РУН-веру на родину, но особой популярности она не получила. Сейчас считается, что большинство украинских неоязычников принадлежат к этому течению.

Интересно, что автор применил слово «буцегарня» (КПЗ), а не «в'язниця» (собственно тюрьма).

Статьи 16 и 19. Прилагательные «калиновый» (калина – один из символов Украины) и «соловьиный» – характерные штампы при описании украинского языка.

Статья 18. Напоминание о дискуссии относительно того, действительно ли независимая Украина должна выполнять свои социальные обязательства перед бывшими партийно-советскими кадрами. Специальные пенсии им отменили уже после Майдана.

Читайте также:  «Украинская неправда». Выпуск №20

Статья 22. «Колёсники» – «стельмахи». Такой специализации сейчас нет. Возможно это отсылка к украинскому советскому писателю Михаилу Стельмаху.

Статья 29. «Заместителем» престарелого патриарха УАПЦ Мстислава (Скрыпника) в 1992-93 годах, после первого объединения УАПЦ и УПЦ-КП, был небезызвестный Филарет. Он по сей день вполне жив, энергичен в гадостях и блюдёт независимость своей «церкви».

Статья 30. «Бархатная книга» – исторический документ (реестр дворянских фамилий) сугубо российский, а чём автор, безусловно, знает.

Реестр – документ, в который вписывались казаки, находившиеся сначала на польской, а потом на российской службе. Между реестровыми и нереестровыми (запорожскими) казаками отношения обычно были натянутые – вторые гордились свободой, но первым платили за службу.

Статьи 31 и 37. Особенность авторского словоупотребления. Обычно, когда говорят об обществе, то используют слово «суспильство», автор же применяет слово «загал» (от «загальный» – общий). Перевод одинаковый, но оттенок смысла разный: «суспильство» – это действительно общество с присущими ему институтами, в то время как «загал» – просто сумма индивидуальностей.

Статья 35. Маршалок – распорядитель при польском королевском дворе. В современной Польше так называют спикеров представительских органов.

Статья 42. Бунчук (жезл с конским хвостом) – символ власти гетмана. Генеральный бунчужный – представитель казацкой старшины, формальной обязанностью которого было хранение бунчука. Бунчуковые товарищи – представители семей высшей старшины, в XVIII веке получившие дворянство.

Статья 46. Магдебургское право – право городов на самоуправление, распространённое в Европе в XIII-XVIII веках. Его давали и некоторым городам Речи Посполитой, например – Смоленску.

Статья 48. Набор фантастических терминов. «Русская правда» – юридический документ XI-XII веков. Казак Мамай – персонаж лубочных картинок и вертепа. «Русская тройка» (точнее – «троица») – литературное объединение во Львове второй четверти XIX века.

Поправка 2. Легендарный ответ Л.М. Кравчука на вопрос, правда ли, что у него есть дом в Швейцарии – «да разве это дом? Так – хатынка». Это была шутка – зарубежной недвижимости у первого президента тогда действительно не было (и не факт, что есть сейчас). После ухода с президентского поста он возглавил Фонд содействия развитию искусств.

Поправка 3. Первый тираж новых украинских гривен был напечатан в 1992 году, но введена в обращение новая валюта была только в 1996 году.

Поправка 4. Крылатая фраза из монолога Геннадия Хазанова «Урок демократии» 1989 года – последний текст, официально запрещённый советской цензурой. Иногда её присваивают М.С. Горбачёву (действительно похоже на его стиль).

Поправка 5. Перечисление героических достоинств Кравчука, который до весьма преклонных лет оставался заядлым охотником (на туров он не охотился – они раньше вымерли, лет за триста до его рождения).

Поправка 6. След дискуссии среди украинских историков и политологов относительно существования украинской монархической традиции и того, в чём она выражалась.

Поправка 7. След дискуссии относительно статуса «первой леди» на Украине. Дискуссия по сей день не завершена – Зеленский предлагает дать своей жене официальный, закреплённый законом статус.

Поправка 9. Вопрос о ношении сихкских тюрбанов до сих пор возникает на разных уровнях, хотя к Украине никакого отношения не имеет.

Поправка 10. В украинском – «ми всіх катів зітрем на порох», в русском – «весь мир насилья мы разрушим».

Поправка 11. Это скорее ссылка на российский опыт с правительством Гайдара. На Украине либеральный экономист впервые стал премьером при Зеленском, когда словосочетание «чикагский мальчик» нужно было отдельно объяснять.

Поправка 12. В первом созыве Верховной Рады председателем комиссии по иностранным делам был поэт Дмитрий Павлычко. Во время визита в ЮАР его отвезли в один из бантустанов, с которым он попытался установить дипломатические отношения.

 

* Экстремистская организация, запрещённая в России.

Leave a Reply